Мальви

Мальви… Ці квіти чомусь одразу нагадують дитинство… Бабина хата, а під вікном – вони – червоні, рожеві, білі, жовті, багряні… Нині, на жаль, не так часто зустрінеш на вулиці ці яскраві "грамофони", але коли бачиш їх, серце тане…

Наші предки вважали мальву берегинею будинку. Люди вірили, що добрі душі предків поселялися на мальвах і охороняли мешканців оселі. Саме тому їх висаджували біля українських садиб. Для нас мальва стала символом любові до рідної землі, до свого народу, батьківської хати.

Прийшла до нас мальва з Середньої Азії. Також рослина поширена по всьому Середземномор'ю і має понад півтори тисячі видів та різні назви – рожа або ж калачики.

До слова, про мальви згадував навіть Горацій. "Для мене харчем є маслини, цикорій та мальви", – писав він.

Існує і легенда про мальву. Давно те діялось. То поляки налітали на Україну, то турки… Грабували, забирали людей у рабство, полювали за красунями… Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.

Залишилася лише донька Мальва. Дівчині вдалося сховатися, і люди її шанували за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. А ще зналася на вояцькому ремеслі. Люди переказують, що не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива та горда Мальва наводила жах на ворогів, але її виказали. І дівчину вбили… На тому місці розрослося чудове зілля, яке односельці назвали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, – Мальвині Граблі. Після того біля кожної хати зростали мальви як символ пам’яті про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край і віддала за нього своє життя.

Легенда про мальву 

Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні. 

Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.

Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки. І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів. 

Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.