Осіння замальовка під час повітряної тривоги

Йду на пошту. Вітер зриває і голову і листя, оббиває сухі гілки - шумить, прибиває до нас пізню осінь-ранню зиму. Десь з глибини з'являються рядки "Нивы сжаты, рощи голы"... Пробую згадати автора. ...

Прийшла додому - згадала: С. Єсенін.  Продовжую читати...

"От воды туман и сырость.

Колесом за сини горы

Солнце тихое скатилось.

Дремлет взрытая дорога.

Ей сегодня примечталось,

Что совсем, совсем немного

Ждать зимы седой осталось.

Ах, и сам я в чаще звонкой

Увидал вчера в тумане:

Рыжий месяц жеребёнком

Запрягался в наши сани."

Війна забрала в мене можливість поділитися цим з друзями. 

Боже, дай розуму тим, хто призвичаїв  нас до повітряної тривоги...

( так, десь більше години триває сигнал повітряної тривоги).