Компетентність

  Ключовими освітніми компетентностями є такі.
1. Ціннісно-смислова компетентність. Це компетентність у сфері світогляду, пов'язана з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити та розуміти навколишній світ, орієнтуватись у ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, творчу спрямованість, уміти вибирати цільові та значеннєві установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення. Дана компетентність забезпечує механізм самовизначення учня в ситуаціях навчальної й іншої діяльності. Від неї залежать індивідуальна освітня траєкторія учня та програма його життєдіяльності в цілому.
2. Загальнокультурна компетентність. Коло питань, в яких учень повинен бути добре обізнаний, мати пізнання та дуже широкий досвід діяльності: це особливості національної та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини й людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ, компетентності в побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу. До цього ж відноситься досвід засвоєння учнем наукової картини світу, що розширюється до культурологічного й загальнолюдського розуміння світу.
3. Навчально-пізнавальна компетентність. Це сукупність компетентностей учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, евристичної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами, які пізнаються учнем. Сюди входять знання й уміння організації цілепокладання, планування, генерації ідей, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. Стосовно досліджуваних об'єктів учень опановує креативні навички продуктивної діяльності: добуванням знань безпосередньо з реальності, володінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами рішення проблем. У рамках даної компетентності визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: уміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання ймовірнісних, статистичних та інших методів пізнання.
4. Інформаційна компетентність. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір тощо) й інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет) формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її. Дана компетентність забезпечує навички діяльності учня стосовно інформації, що міститься в навчальних предметах та освітніх галузях, а також у навколишньому світі.
5. Комунікативна компетентність. Включає знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими й окремими людьми та подіями, навички роботи у групі, відігравання різних соціальних ролей у колективі. Учень має вміти презентувати себе, написати лист, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію й ін. Для освоєння даної компетентності в навчальному процесі фіксується необхідна й достатня кількість реальних об'єктів комунікації та способів роботи з ними для учня кожного ступеня навчання в рамках кожного досліджуваного предмета чи освітньої галузі.
6. Соціально-трудова компетентність означає володіння знаннями та досвідом у сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника тощо), у соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), у сфері сімейних стосунків та обов'язків, у питаннях економіки та права, у галузі професійного самовизначення. У дану компетенцію входять, наприклад, уміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти відповідно до особистої та суспільної вигоди, володіти етикою трудових і громадських взаємин. Учень опановує мінімально необхідні для життя в сучасному суспільстві навички соціальної активності та функціональної грамотності.
7. Компетентність особистісного самовдосконалення спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об'єктом у сфері даної компетентності виступає сам учень. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До даної компетентності відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості.
Перелік ключових компетентностей дається нами в найбільш загальному вигляді та має потребу в деталізації як за віковими ступенями навчання, так і за навчальними предметами й освітніми галузями. Розробка освітніх стандартів, програм і підручників з окремих предметів повинна враховувати комплексність змісту освіти, що презентується в них, із погляду внеску у формування ключових компетентностей. У кожному навчальному предметі (освітній галузі) варто визначити необхідну й достатню кількість пов'язаних між собою реальних досліджуваних об'єктів, сформованих при цьому знань, умінь, навичок і способів діяльності, що складають зміст визначених компетентностей.

Автор: А. ХуторськойОсвіта.ua
12.01.2009 



Ієрархія компетентностей:

• ключові компетентності - відносяться до загального (метапредметного) змісту освіти;
• загальнопредметні компетентності - відносяться до певного кола навчальних предметів та освітніх галузей;
• предметні компетентності - частки стосовно двох попередніх рівнів компетентності, що мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів.

Освітні компетентності стають системними характеристиками особистісно зорієнтованого евристичного підходу до освіти, оскільки відносяться винятково до особистості учня, виявляються у процесі його творчої діяльності та виражаються у створюваній ним продукції.

Під час симпозіуму Ради Європи на тему «Ключові компетентності для Європи» було визначено такий орієнтовний перелік ключових компетентностей.
Вивчати:

• уміти витягати користь із досвіду;
• організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;
• організовувати свої власні прийоми вивчення;
• уміти вирішувати проблеми;
• самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

• запитувати різні бази даних;
• опитувати оточення;
• консультуватись в експерта;
• одержувати інформацію;
• уміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

• організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;
• критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;
• уміти протистояти непевності та труднощам;
• займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;
• бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;
• оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;
• уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.

Співробітничати:

• уміти співробітничати та працювати у групі;
• приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти;
• уміти домовлятись;
• уміти розробляти та виконувати контракти.

Прийматися за справу:

• включатись у проект;
• нести відповідальність;
• входити до групи або колективу та робити свій внесок;
• доводити солідарність;
• уміти організовувати свою роботу;
• уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.

Адаптуватись:

• уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;
• доводити гнучкість перед викликами швидких змін;
• показувати стійкість перед труднощами;
• уміти знаходити нові рішення.

 

 

Читацька компетенція.

Основне завдання літературної освіти – формування уважного читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями. Це не просто розвиток навичок роботи з художнім текстом, а ціле мистецтво. Учнів не можуть не хвилювати світоглядні питання, характерний антураж різних епох і країн, цікаві відомості з галузі людинознавства і культурології, можливість пізнати сутність людини і ролі мистецтва в її житті. Таємниці, розкриті в тексті, змушують працювати мислення та виходити на ідею, розвивають здатність учня формувати свою думку й аргументувати її.

«Підготовка вдумливого читача, – як зазначає О.М.Товста, – неодмінна умова виховання ерудованої, інтелектуально й духовно розвиненої особистості» [13]. Отже, мета зарубіжника – підготувати читача, який сприймає художній твір не як просте повідомлення про події та героїв, а, враховуючи закони мистецтва, глибше осмислити твір як явище певного етапу розвитку культури народу.

Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:

 - зацікавити учнів читанням;

 - розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

 - навчити дітей обирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

 - створити належні психолого-педагогічні умови школярам для сприйняття розуміння та оцінки прочитаного;

 - забезпечити певні знання учнів з теорії та історії літератури, літературної критики;

 - формувати в них навички аналізу художнього твору;

- організувати дослідницьку роботу школярів;

 - розвивати їхнє усне та писемне мовлення;

 - працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку учнів [13].

Надзвичайно важливо перше враження від прочитаного: обговорення початкового розуміння, смислів, народжених одразу ж після прочитання тексту. Їх можна зафіксувати, щоб учні могли в кінці уроку побачити різницю між розумінням першим (частіше поверхневим) і розумінням, отриманим у результаті розшифрування, «розгадування таємниць» тексту [8].

Робота з текстом будується на інтерпретації, алгоритмізації, презентації. Тут важливі і емоції (які включають зацікавленість і запускають допитливість), і «холодна голова» (різні види аналізу тексту: культурологічний, літературознавчий, лінгвістичний, смисловий, символьний, комплексний).

Завдання і прийоми, спрямовані на розвиток читацької компетенції:

- гронування («асоціативний кущ»);

- розгадування кросвордів;

- пошук ключових слів у формулюванні теми;

- літературний диктант;

- літературна вікторина;

- проблемні запитання;

- евристична бесіда;

- переказ ланцюжком від імені персонажу твору;

- формулювання запитань письменнику, літературному герою;

- написання листа письменнику чи герою;

- читацький відгук;

- участь у розробці сценарію;

- зіставлення твору з його екранізацією або театральною виставою;

- метод «вживання» учнів у текст (дописування уривків тексту, складання листів, щоденників; складання монологів, діалогів героїв);

- проведення диспуту, семінару, сприйняття літературного твору у співвідношенні з власним внутрішнім світом та ін.

Питання, звернені на розуміння ролі книги в нашому житті:

Чи потрібні нам книги про…?

Чи актуальні книги … в наші дні?

Чи доводилось вам зустрічати в житті таких людей, як герой …?

Який життєвий урок ви винесли з …?

Які проблеми підіймає автор у творі …?

У чому сенс твору і чому він має таку назву?

Які почуття виникли у вас після прочитання …?

Які риси характеру, притаманні герою …, ви хотіли б виховати в собі?

У чому сила впливу даного твору на читача?

Сьогодні на уроці я зрозумів… (я навчився …, я відчув …) тощо.